Tekst ten otrzymaliśmy od Pana Mikoły Hmilowskiego w okolicznościach opisanych tutaj i publikujemy fragmenty wpisu do Encyklopedii Lwowa. Poszukujemy pilnie tłumacza na język polski! W tekście opisana jest niezwykle interesująca historia figurki Matki Bożej ze Lwowa.
Od Redakcji:
Spór o autentyczność figurek Matki Bożej Jackowej trwa od wieków. Naszym zdaniem ma to jednak znaczenie drugorzędne, uważamy bowiem, że powinno ich być jak najwięcej! Ba, stawiamy nawet śmiałą tezę, że taka też mogła być wola św. Jacka. Figurki Matki Bożej z Dzieciątkiem służyły bowiem zawsze rozwoju Jej kultu. Dobrze więc się stało, że jedna z nich znajduje się właśnie we Lwowie i w tym mieście może służyć idei Pojednania (ідея Спокути) jak napisał Pan Mikoła na końcu swego artykułu.
W przygotowaniu mamy jeszcze dwa opracowania, zawierające wynik przeprowadzinych badań naukowych.
Енциклопедія Львова. – Т. ІV. – Львів: Літопис, 2011.( fragmenty)
– Гасло:
ЛЬВІВСЬКА МАДОННА («ГІАЦИНТОВА (JACKOWA) МАДОННА – алебастрова фігура Богородиці з Дитям, з якою пов’язують «Гіацинтове диво». Від XIV ст. перебуває у Львові. Сьогодні Л. М. виставлено в експозиції Львівського музею історії релігії. Крім неї, до наших днів дійшли три алебастрові статуї під такою ж назвою: дві фігури зберігаються в скарбниці домініканського монастиря Святої Трійці у Кракові, одна – в катедрі Успіння Пресвятої Богородиці та св. Івана Хрестителя в Перемишлі.
Л. М. пов’язують з Гіацинтом Одровонжем (1183–1257) – святим римо-католицької церкви. Католицька традиція вважає його засновником домініканських монастирів у Перемишлі, Галичі, Львові, Овручі, Києві й Чорнобилі. Згідно з вперше зафіксованим 1594 переказом, в обложеному татарами Києві у кін. 1240 трапилось «Гіацинтове диво» – Г. Одровонжу явилася Богородиця, і монах зумів врятувати алебастрову статую Божої Матері. [.....]
На думку дослідників, Л. М. з’явилася у Львові в 1370-х, коли князь Владислав Опольський фундував у Львові монастир домініканців. 1401 архієпископ Якуб Стрепа видав грамоту, якою поновив встановлений ще в кін. XIV ст. сорокаденний відпуст за молитви перед алебастровою фігурою Богородиці в костелі Тіла Христового монастиря домініканців у Львові. Думку про те, що львівська алебастрова фігура Богородиці з Дитям пов’язана з «Гіацинтовим дивом» вперше було висловлено 1615 католицьким священиком Томою Піравським. 1646 Симон Окольський (1583–1651) вперше описав Л. М. 1616 цю статую вмістили у новий вівтар, посвячений св. Миколі Чудотворцю і св. Миколі з Толентіна. Гроші на спорудження вівтаря пожертвував о. Микола Кислицький, а княжна Вишневецька Ганна Дольська прикрасила фігуру золотими бароковими коронами з діамантами. Вівтар простояв до 1745, коли розібрали готичний костел домініканців. Впродовж XVII–XVIII між домініканськими монастирями у Львові та Перемишля тривала суперечка про те, в якому із міст перебуває автентична «Гіацинтова Мадонна». 1750 було підготовлено рукопис «Документи про вшанування культу та ідентифікацію алебастрової скульптури Богоматері […] яка зберігається у Львові в монастирі Тіла Божого» (Documenta de Cultu et identitate Statuae Alabastrinae Deipare Virginis, […] hucusque Leopoli in Coenobio SSmi Corporis Christi asservatae), в якому наведено аргументи, що саме у Львові, а не в Перемишлі зберігається вивезена з Києва фігура. Впродовж лютого-березня 1759 львівські владики та цивільні власті ствердили автентичність львівської фігури. Окремими грамотами, підписами і печатками це засвідчили архієпископи Володислав Олександр Лубенський та Якуб Стефан Авґустинович, єпископ Лев Шептицький, белзький воєвода Антон Потоцький, а також магістрат Львова. 20.07.1759 папа Климент ХІІІ встановив у неділю після Богоявлення (06.01) хресний хід зі статуєю і пов’язаний з ним повний відпуст тим, хто висповідався і причастився. За кошти Миколи Потоцького 1759–1764 до костелу Тіла Христового прибудовано каплицю св. Розарію (Потоцьких) та вівтар, на якому за заслоною образу «Втеча до Єгипту» поміщено фігуру Л. М. Згодом у Львові було встановлено традицію хресних ходів зі статуєю Л. М., які відбувалися на свята Тіла Христового та Богородиці Розарію. На зламі ХVІІІ–XIХ ст. під час хресного ходу Л. М. впала і розбилася. Під час ремонту фігуру ще більше пошкодили. У першій пол. ХІХ ст. обходи зі статуєю Богоматері було заборонено. 1852 Феліціан Лобеський детально описав фігуру Л. М., що перебувала в каплиці Потоцьких. У середині ХІХ ст. сницар Ігнатій Кузмінський відновив вівтар у каплиці св. Розарію, на якому урочисто поміщено відреставровану фігуру. 1856 отець-домініканець Донат Піонтковський опублікував книжку про «Гіацинтову Мадонну», де вперше було надруковано графічне зображення Л. М. Потім в друкарні Піллера гравюру Богородиці було віддруковано окремим відбитком. 21.10.1878 львівський фотограф Едуард Тшемеський (1843–1905) зробив світлину статуї «Гіацинтової Мадонни», яка тепер зберігається у Кракові. На звороті фотографії було вказано, що фігура є даром графа Коринтовського (Коритовського) або Пржездзіцького (Cudowna P.M.Jackowa, statuetka z alabastru w kościele OO. Dominikanów we Lwowie. Dar hr. Korynt. Przeździe 21 10 78”). Звідси можна зробити висновок, що у сер. ХІХ ст. у монастирі домініканців у Львові було дві – дуже подібні, майже тотожні – алебастрові ростові фігури Богородиці. Перша, що нині зберігається в Кракові, була в скарбниці монастиря. Інша, що тепер експонується у Львівському музеї історії релігії, стояла на вівтарі каплиці св. Розарію. На поч. 1901 злодії викрали дві золоті корони з діамантами, а разом з ними відірвали й голівку Ісуса. Крадіжку було виявлено 20.06.1901, коли в каплиці Потоцьких працювала комісія науковців під головуванням Яна Болоза-Антоневича. Ні голівки, ні корон не було віднайдено. Тоді домініканці замовили нові золочені срібні корони з коштовним камінням, і 26.04.1903 було короновано іншу алебастрову статую Богородиці, яку помістили замість пограбованої Л. М. у вівтарі каплиці св. Розарію. Пошкоджена алебастрова фігура Л. М. потрапила в руки колекціонера Степана Пелецького, який 30.01.1911 продав її Національному музеєві ім. короля Яна ІІІ у Львові. Разом із іншими колекціями цього музею фігуру згодом було передано до збірок Львівського історичного музею. 1973 статую Л. М. передали до Львівського музею історії релігії. Тепер пам’ятка експонується у відділі «Католицизм».
Разом з постаментом статуя має 43 см висоти. Фігура має багату і складну іконографію, в основі якої лежить ідея Спокути, визволення людства від гріха. Л. М. зображає Божу Матір у довгих шатах з короною на голові, волосся розпущене по плечах. На лівій руці вона тримає Дитя Ісуса, праворуч зображений Христос із розіп’ятими руками на “дереві життя ” без хреста. По дереві додолу в’ється змій, що його топче Богоматір. На постаменті фігури зображений Юрій Змієборець, а перед ним на колінах стоїть ще одна постать, яку ідентифікують як особу, яка замовила виготовлення фігури, або панну, яку святий врятував від змія. Верхня та нижня частини статуї Л. М. відрізняються ступенем обробки деталей. У верхній частині фігури помітне тонке моделювання найдрібніших деталей, постамент виглядає як більш груба робота, можливо пізнішого часу. Місце виготовлення Л. М. точно не встановлено, дослідники уважають, що статуя могла бути вирізьблена у Франції, Німеччині, Польщі чи навіть Англії. Найбільше прихильників має версія, яка твердить, що фігуру було створено в районі між Зальцбургом, Віднем і Прагою.
Микола Хмільовський
Статуя Матері Божої з Дитям. Німеччина. XIII ст.
Алебастр, різьблення. Висота 43см, ширина 13см.
Львівський музей історії релігії, інв. № Ск-195.
Фото Бориса Дацюка